Історія навчального закладу
Історія Вороновицької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів
Вороновицька загальноосвітня школа заснована в 1929 році. Вона розташована у пристосованому приміщенні, яке колись було житловим будинком керуючого цукровим заводом. Воно побудоване в 60-х роках ХІХ століття. Саме тоді був зведений і Степанівський цукровий завод, який належав німецькому фабриканту. Керував заводом український поміщик, який зі своєю сім’єю жив у цій будівлі. Приміщення має два поверхи та напівпідвальне приміщення, яке з часом стало підвальним. На другому поверсі жив пан зі своєю сім’єю, на першому – були господарські приміщення. Одна з кімнат має сцену, де проходили аматорські вистави: пан мав домашню театральну трупу. У підвальному приміщенні жила прислуга. Другий поверх приміщення обігрівався теплим повітрям, яке надходило з цукрового заводу і пропускалось по порожньотілих стінах будинку. Охололе повітря через димар виходило на двір. До сьогоднішніх днів збереглися стіни завтовшки
Відомостей про школу довоєнного періоду не збереглося. Перші документальні записи стосуються 1946 року, коли вона називалася Степанівська неповна середня школа при цукровому заводі. Раніше у селищі було два цукрових заводи: Вороновицький (тепер вул..Дальня смт.Вороновиця) та Степанівський, який було так названо через близьке розташування до с.Степанівки. На той час директором школи був Губар Ф.П.. Вороновиця була районним центром, де й був розміщений відділ народної освіти. З 1 вересня 1946 року школа стала називатися Степанівською семирічною школою при цукрозаводі.
На той час у школі працювало 15 учителів, сім з них – класоводи 1-4 класів. У початкових класах на той час навчалось 185 учнів. Навчання у школі тривало 7 років. Але із 7 класу окремі учні переводились на навчання до Степанівської вечірньої школи, на курси швейників тощо. Навчання проводилось у дві зміни. Більшість учнів були родом із Вороновиці та Сорочина. А з 50-х років до 5 класу почали зараховувати по 15-20 учнів із с.Кордишівки.
З серпня 1947р. по серпень 1951р. директором школи був Синицький Б.Й.. У серпні 1951р. на посаду директора школи призначено Калошу Петра Михайловича. З серпня 1952р. школа стала називатися Степанівською середньою школою при цукровому заводі. Станом на 01.09.1952р. у школі навчалося 268 учнів. Записи в книгах наказів того часу свідчать, що учні 8, 9, 10 класів часто відчислялись із школи і йшли працювати на виробництво. На той час у школі працювали 22 учителя. А з 1954р. частина учнів з початкових класів перейшла навчатися у Сорочинську початкову школу. Але все ж майже у всіх класах були паралелі. З 1955 року в школі було організовано інтернат, де мали змогу проживати учні з сусідніх сіл, а вчителі не тільки вели уроки, а ще й були вихователями в інтернаті. Згодом і збільшилася кількість учителів до 28. Поряд із звичайними класами з’явились спеціалізовані (у 1956р.- спеціалізований 8 клас).
Перші повоєнні випускники – це, як правило, учні – «переростки». У 1956 році з школи випустилося 63 учні. А були вони 1936, 1937, 1938, 1940 років народження.
1959-60н.р. у школі навчалося 300 учнів. І з цього часу їх кількість щороку зростала, досягнувши у 1964-1965 н.р. 465 учнів, що була найбільшою. Причиною такого зростання була наявність у школі гуртожитку для учнів із інших сіл. У шкільному інтернаті жили учні старших класів із Байраківки, Глинянця, Дубівця, Чавульського Немирівського району та Гуменного, Степанівки, Зарудинець, Комарова Вінницького району.
У цей час у школі працювало більше тридцяти учителів. Випускники школи, окрім атестата зрілості, отримували свідоцтва про присвоєння кваліфікації за спеціальностями: тракторист, комбайнер, швея.
У 60-х роках ХХ століття Вороновиця стала селищем Немирівського району.
У серпні 1963 року призначено на посаду директора школи Павлушу С.С., а з серпня 1965р. – Великорода В.Р..
Поступово зменшувалась кількість учнів (щорічно на 10-20).
У серпні 1987р. директором школи став Глинський М.П., а з вересня цього ж року школа почала називатись - Вороновицька восьмирічна школа; з вересня 1989 року – Вороновицька середня школа №2; з квітня 1993р. – Вороновицька загальноосвітня школа №2 І-ІІІ ступенів: з вересня 1997р. – Вороновицька загальноосвітня школа №2.
Важко було школі пережити 90-ті роки, коли був намір декілька разів школу закрити або реорганізувати. Кілька років поспіль фінансування старших класів здійснювалось завдяки підприємствам – шефам. За проведені уроки учителі отримували заробітну плату продукцією цих підприємств.
У вересні 1999р. директором школи призначена Мураховська О.М..
Школа стала називатися Вороновицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2. У вересні 2013р. школа стала Вороновицькою загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів.
У 2014-2015н.р. у школі працює 16 учителів та 10 чоловік обслуговуючого персоналу.
У перші роки після заснування школи тут навчався Павло Автономович Колесник, уродженець села Степанівки (1915р.н.) У 1936 році Колесник був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. У 1939 році він закінчив Єйське військово-морське авіаційне училище. З першого дня Великої Вітчизняної війни - на її фронтах.
До січня 1944 гвардії старший лейтенант Павло Колесник був льотчиком 1-го гвардійського мінно-торпедного авіаполку 8-й мінно-торпедної авіадивізії Балтійського флоту. У ніч з 16 на 17 січня 1944 екіпаж Колесника брав участь у штурмі ворожих об'єктів у місті Ропша, знищивши доти і знаряддя противника, штаб його дивізії.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» гвардії старший лейтенант Павло Колесник був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Орден Леніна і медаль «Золота Зірка» він отримати не встиг, так як у березні 1944 не повернувся з бойового завдання. Був також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора і орденом Червоної Зірки .
У 1932 році в школі у 5 класі навчався Стаднюк Іван Фотійович – майбутній відомий радянський прозаїк, сценарист, драматург і військовий журналіст, відомий своїми книгами про українське село і про пройдену ним Велику Вітчизняну війну, написаними російською мовою.
Народився 8 березня 1920 року у с. Кордишівка Вінницької області. Помер 1994 року. Навчався в Українському інституті журналістики й Московському поліграфічному інституті. Учасник Другої Світової війни. Друкувався з 1940р.
Автор сценаріїв українських фільмів: «Максим Перепелиця» (1955),«Артист з Коханівки» (1961), «Ключі від неба» (1965), «Між високих хлібів» (1970), «Дипломати мимоволі» (1978р., у співававторстві), «Війна» (1990р., т/ф, 6 с, у співавторстві).
Нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни І і II ст., Червоної Зірки, медалями. Був членом Спілки письменників Росії.
Зі стін школи вийшло багато учнів, які в своєму житті досягли заповітної мрії: стали викладачами вузів, шкільними учителями, здобули високі військові звання.
Трагічні сторінки історії торкнулися і життя випускників школи. Багато юнаків виконували свій інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Це випускники школи: Кукалов Є., Кабачій А., Васильєв П., Пилипенко М. та інші.
Щороку в червневі дні відбуваються щирі, душевні зустрічі випускників школи з учителями. На них з’їжджаються учні з усіх куточків колишнього СРСР і згадують свої шкільні роки у стінах старенької, але такої дорогої школи.
Навігація
- Головна
- Нормативні документи
- Історія навчального закладу
- Адміністрація школи
- Мережа навчального закладу
- Режим роботи школи
- Розклад уроків
- Розклад гуртків
- Педагогічний колектив
- Новини навчального закладу
- Шкільна бібліотека
- Дистанційне навчання
- Учнівське самоврядування
- Контакти
- Корисні посилання
Новини
З 03.04 по 07.04 ... далі ↓
Контакти
Адреса:23254,Вінницька область, Вінницький район, смт.Вороновиця, вул.Цукрозаводська,19
Тел.:58-77-20
Email:voronov2@meta.ua